Керівник навчального закладу та працівники мають знати обсяг допомоги, яку повинні надавати за потреби, і не брати на себе обов’язки медичних працівників.

Поняття «перша медична допомога» в чинних нормативно-правових актах немає. Замість нього використовують поняття «домедична допомога». Це невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на порятунок життя людини в невідкладному стані та зменшення наслідків впливу такого стану на її здоров’я. Домедичну допомогу надають особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні рятувати життя людини, яка перебуває у невідкладному стані (абз. 10 ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII та пп. 4 п. 1 ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 № 5081-VI (далі — Закон № 2801-XII та Закон № 5081-VI).

Постановою КМУ від 21.11.2012 № 1115 затверджено Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу (далі — Порядок № 1115). Згідно з Порядком № 1115 підготовку та підвищення кваліфікації здійснюють на базі вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, навчально-тренувальних відділів центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, навчально-тренувальних відділів Товариства Червоного Хреста. Особі, яка пройшла підготовку та успішно склала іспит, видають посвідчення.

Трапляється, що використовують поняття перша, друга чи третя домедична допомога. Однак їх у чинних нормативно-правових також немає. Є такі поняття, як перший, другий та третій рівні підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу (п. 6 Порядку № 1115).

Порядки надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах затверджено наказом МОЗ від 16.06.2014 № 398.

Медична допомога передбачає профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами (абз. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 2801-XII). Таку допомогу надають професійно підготовлені медичні працівники.

Стаття 351 Закону № 2801-XII окреслює поняття первинної медичної допомоги. Таку допомогу надає пацієнтові лікарзагальної практики — сімейний лікар в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування). Зокрема він:

• консультує, діагностує та лікує найпоширеніші хвороби, травми, отруєння, патологічні стани;

• направляє відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, до профільних лікарів для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

• надає невідкладну медичну допомогу в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.